Интервью с художником Анной Проценко

Вибачте, цей текст доступний тільки російською мовою

Друзья, на кануне дня художника, который традиционно отмечают 14 октября, мы взяли интервью у Анны Проценко. Анна — талантливый, молодой художник, работы которой мы оцифровываем с большим удовольствием! Мы решили поинтересоваться, что вдохновляет Анну и является ее движущей силой.

Резюме:

Проценко Анна Володимирівна
Рік народження – 28.12.1982
1999-20004 – Луганський коледж культури і  мистецтв за спеціальністю, “Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво” станковий живопис, кваліфікація художник,викладач.
2004-2009 – Луганський державний інститут культури і мистецтв, повна вища освіта за спеціальністю“Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво” станковий живопис, кваліфікація художник, викладач фахових дисциплін.

Выставки:
– 2011 «Мальовнича Україна», Київ.
– 2011 «20-річчю Незалежності України»,Київ.
– 2011 «Дню художника» м. Київ.
– 2012 «Мальовнича Україна» Запоріжжя.
– 2017 «Щоденник снів” ,мистецький центр «Локація» персональна виставка, м.Київ.
– 2018  Будинок актора виставка «На чарівних сходах Кенаси».

 Анна, хотелось начать наше общение с наверняка «типичного» для вас вопроса: расскажите как Вы начали рисовать?

— Мне кажется, что я с самого рождения была окружена карандашами, красками, пластилином, клеем. Мастерила домики, корабли, куклы, распространяя вокруг себя «творческий беспорядок”. Также помню, как рисовала героев из фильмов на коленях перед телевизором в груде карандашей. Не проходило и дня не проведенного за любимым делом, я с головой окуналась в творческий процесс.
Я выросла в семье, где папа художник, а мама библиотекарь. Находясь в такой среде с детства, впитывая в себя запах книг и красок, во мне просто не могло не развиться стремление иллюстрировать.

 Здорово! Это прекрасно, когда ты в детстве об этом мечтаешь, и в итоге добиваешься и становишься тем, кем мечтал быть с детства, ведь человек занимающийся любимым делом — счастливый человек. Вы считаете себя счастливым человеком?

Я очень счастлива только тогда, когда занимаюсь своим любимым делом, это мощный механизм для меня, источник силы.

 Если у вас так называемый «кумир» в области искусства, чьи работы Вас вдохновляют? Среди украинских художников можете кого-то отметить?

— Меня вдохновляют многие художники. Известные представители Парижской школы: Модильяни, Пикассо, Шагал. Импрессионисты: Моне, Дега, Гоген. Особенное предпочтение отдаю Врубелю и его мистическим полотнам. Акварельные портреты и пейзажи Тараса Шевченко.
Из современных украинских художников мне очень нравятся таинственные и ни на что не похожие работы Ивана Марчука. Безумно люблю иллюстрации Катерины Штанко.

 Среди Ваших работ, которые доступны на Вашей странице в профиле Facebook, я для себя определила две любимые — «Після дощику» и «Червоні пелюстки». Есть ли у Вас своя любимая работа и какую технику Вы чаще всего предпочитаете использовать?

Я работаю в своей авторской технике и стремлюсь не столько к воспроизведению действительности, сколько к выражению своего эмоционального состояния. Большинство моих работ можно отнести к экспрессионизму, а некоторые назвать иллюстрациями. В данный момент увлеклась графикой.

 Итак, мы подобрались к основному вопросу (на мой взгляд) лично мне очень интересно, что же движет человеком, когда он «творит» свою красоту, свой мир. Лично Вы замечали за собой необычные моменты, которые вдохновляют Вас?

— Стремление отделиться от окружающей и немного ужасающей действительности посредством создания собственного мира, где присутствует совсем другая реальность. Это мой неповторимый миниатюрный театр, который таит в себе загадку и непосредственность бытия. Мой личный театр, он словно наркотик, управляя каждым новым днем, заставляет смотреть на привычные вещи сквозь его призму.
Большая часть моей творческой деятельности посвящается воспроизведению загадочного и непредсказуемого мира сновидений. Самые невозможные и причудливые темы, при помощи художественных средств, приобретают визуальную форму и преобразуются в новый формат существования. Такое сотрудничество рождает необычное видение обычных предметов и всего окружающего…

 Очень удобно жить в своем мире, которым ты можешь управлять. А что касательно вашей главной героини, какую роль она несет и как Вы ее создали? Возможно это Вы и есть?

— Моя героиня путешествует со мной по бескрайним просторам подсознательных миров, начиная с воображаемого друга. Сейчас она является моим творческим талисманом. Хранительница сновидений «Dreams», что означает сновидящая (мечтающая). Придуманный, буквально слепленный мною, персонаж-кукла выполняет очень важную функцию: навевая невероятно красочные, полные приключений сны, оберегает их, и не дает волю кошмарам.

— Если бы Вам представилась возможность (я уверенна так и будет) продемонстрировать свои работы за пределами Украины, какой галерее или музею Вы отдали бы предпочтение?

— Я была бы безумно счастлива возможности выставляться  за пределами Украины. Например в Лондоне или Париже.

— «Художник — это человек, который пишет, что можно продать. А хороший художник — это человек, который продает, что пишет» (Пабло Пикассо). Вы себя к кому относите?

Я отношусь ко второму типу, безусловно. Пытаюсь продать, что пишу, однако продается с трудом…

                                                                

 Анечка, хочу поблагодарить Вас за интересное и вдохновляющее интервью, за то, что нашли время с нами пообщаться. Вы наш любимый и очень надеемся — постоянный клиент нашего центра сканирования. Наши двери всегда для Вас открыты, удачи в Вашем творческом пути и пусть все получится!

Огромное спасибо, Танечка. И я хочу поблагодарить вас лично за теплый прием, и ваш центр сканирования за внимательное и профессиональное отношение к клиентам и высококачественную работу. Я всегда буду обращаться только к вам!

 

Автор: Татьяна Щербина

Сканування і фотозйомка

Автор: James M. Theopistos

Що краще для мого мистецтва? Сканування чи фотографування?

Якщо коротко, то плюси і мінуси є в обох варіантах. В цій статті я збираюся викласти свої власні
особисті відчуття, однак не соромтеся погоджуватися або заперечувати та залишати свої коментарі.

Скажімо так, мій друг фотограф, який напевно таки вважає, що варіант фотографії є кращим, та що,
якщо я мав би навички у фотографуванні, особливо у досягненні відповідного балансу кольорів, то
мав би вважати так само.

Далі мій стислий перелік плюсів та мінусів.

Плюси фотографування предметів мистецтва:

– Простіше при роботі з великими картинами

Мінуси фотографування предметів мистецтва:

– Існування потреби у відповідному обладнанні для фотокамери (штатив, фотокамера, об’єктив
«Орлине око», освітлення);
– Існування можливості зазнати невдачу у підборі необхідної роздільної здатності;
– Необхідність мати певні навички користування фотокамерою.
Плюси сканування предметів мистецтва:
– Легкість у контролі роздільної здатності кінцевого результату;
– Менше турбот щодо необхідності корекції кольорів через погане освітлення;
– Немає необхідності в обладнанні громіздкої фотокамери;
– Зображення майже завжди є чистим, чітким та різким;
– Навіть ваш сканер 3-в- 1 (факс, сканер, принтер) може дати вам непоганий результат.

Мінуси сканування предметів мистецтва:

– Великі картини потребують сканування частинами та з’єднання за допомогою Фотошопу;
– У більшості випадків картина має бути звільнена від рами;
– Малюнки, як правило, виглядають як цифрові копії, якщо не буде досягнуто баланс білого кольору;
– Якщо ви хочете професійно відсканувати твори мистецтва, то вам потрібно знайти компанію, що
сканує великі формати.

Підводимо підсумки

Дозвольте мені почати з того, що як під час сканування, так і цифрового фотографування, ви
просто створюєте цифрову копію оригінального твору.
Мета полягає в тому, щоб створити зображення, що схоже як на фотокопію, так і на фотографію
картини. Перш ніж ви надішлете фото до друку, попросіть тих, кому ви довіряєте, дати вам зважену
відповідь на питання чи виглядає зображення, яке вони бачать на вашому комп’ютері, як предмет
мистецтва, який ви оцифрували, або так, ніби ви сфотографували цей твір. Якщо вони не можуть
відповісти напевне, тоді добре. Краще для вас, щоб будь-який з двох варіантів не був очевидним.
Бажано, щоб вони замислювалися над тим, як це вам вдалося отримати таке хороше відтворення
твору на вашому комп’ютері.

По-друге, перевіряйте, перевіряйте, перевіряйте.

Досить часто ми бачимо зображення, що не були відкориговані після фотографування чи сканування.
Таке коригування зазвичай передбачає здійснення певних типів кольорокорекції. Фотографування
вимагає трохи більше пост-обробки, коли мова йде про корекцію кольорів та балансу білого, проте це
зовсім не означає, що при скануванні не буде вимагатися того ж. Зазвичай я кажу людям
роздрукувати копію на власному струменевому принтері. І якщо вони вже це зробили і результат їх
задовольнив, то більше не вносити до файлу будь-яких корегувань. Причина, чому я кажу їм
роздрукувати копію, полягає в тому, що комп’ютери більшості людей відкалібровані неналежним
чином (так, навіть якщо у вас MAC за 3 000 доларів щойно з коробки). Це означає, що кольори на
вашому екрані відображені неточно та, зазвичай, занадто яскраві. І річ не тільки в кольорах. Збільште
своє зображення. Якщо це фотографія вашого предмету мистецтва, то ви маєте впевнитися, що кожна
частина зображення є точною, чіткою та різкою, а також не потребує фокусу чи вирівнювання
пікселів.

Наостанок, не думайте, що ваш принтер виправить зображення, яке має не зовсім гарну якість.

Взагалі, наші замовники, в більшості випадків, відносяться до категорії «зроблю сам» і не хочуть,
щоб ми бавилися з їх файлами. Кожного дня ми отримуємо замовлення від клієнтів, щодо яких я
вважав, що потрібно поліпшити колір або контрастність зображення лише для того, щоб потім
виявити, що воно вже було відкореговано так, як вони вважали за потрібне. Наприклад, в нас є
замовниця, яка пише мальовничі ландшафти з хвилястими хмарками. Вона регулярно замовляє їх
друк у багряних відтінках для своїх покупців. Та схоже на те, що коли вона їх сфотографувала, це
освітлення зникло. Це зовсім не нагадувало те, що було намальовано. Звичайно, ви можете обрати
колір та скорегувати контрастність, що є опцією, коли ви замовляєте друк, проте це, в першу чергу,
стосується наших замовників фотографів, які хочуть щоб ми використали наші навички для
визначення чи потребує або чи необхідно виконання трохи налаштувань для того, щоб фотографія
виглядала належним чином. Це зазвичай ігнорується для предметів мистецтва, оскільки ми не маємо
жодного способу дізнатися чи робимо його більш чи менш схожим на оригінал. Чому ми не робимо
це автоматично або не повідомляємо вас про те, що зображення є неналежної якості? Час від часу в
нас є клієнти, які трохи ображаються на те, що ми не контактуємо з ними перед тим як роздрукувати
їх роботу, якщо винаходить не так, як їм подобається. Ви подумаєте, що це ж є очевидним для нас,
проте правда в тому, що ми просто не знаємо що саме є прийнятним стандартом в усіх без
виключення сферах діяльності наших клієнтів.

Огляд каже!

Наостанок, я схиляюся до вибору сканування як мого улюбленого. При цьому, ми маємо ряд
художників, які є дуже успішними у фотографуванні своїх предметів мистецтва, при цьому
використовують прості кадри та дзеркальний фотоапарат і досягають надзвичайних результатів.
Наразі, я не рекомендую фотографувати свій предмет мистецтва, використовуючи телефон або айпад,
навіть зважаючи на те, що камери в них досить непогані на сьогоднішній день. Зазвичай такі кадри є
занадто ненадійні для гарного різкого зображення в момент його збільшення під час друку. Але щодо
деяких зображень я не можу сказати чи-то вони були від скановані, чи-то сфотографовані. Якщо у вас
є можливість, то спробуйте обидва варіанти та оберіть той, що вам сподобається. Переконайтеся під
час пробної версії для себе, перш ніж почати їх масове виготовлення та продаж і, якщо потрібно,
внесіть необхідні корегування до свого зображення. Нарешті, якщо ви плануєте продаж свого
оригінального твору не відкладайте виготовлення цифрового зображення у гарній якості, яке потім ви
зможете роздрукувати. Коли ваш оригінал буде продано, у вас, можливо, не буде можливості мати
високоякісну цифрову версію ваших творів мистецтва.

Переклад: Scanline
Джерело: https://finerworks.com/profile/blog/page/theo_blog.aspx?member=theo&BlogCatAlias=an-artists-guide-to-digital-printing&BlogAlias=scanning-vs-photographing-artwork

Архів слайдів Бородая В.З.

Скільки разів ви проходили повз Пам’ятник засновникам Києва, що встановлено на березі Дніпра? Скільки разів ви захоплювалися величчю Статуї «Мати-Батьківщина», про яку американці кажуть, що вона з легкістю б дала щигля їх Статуї Свободи? Скільки разів у вас перехоплювало подих у Меморіальному комплексі «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»? Напевно що безліч. Всі ці пам’ятки Києва створено завдяки наполегливій праці видатного скульптура Бородая Василя Захаровича.

БОРОДАЙ Василь Захарович – (18 серпня 1917 – 19 квітня 2010) видатний український скульптор, народний художник СРСР, член Академії мистецтва СРСР, учасник Великої вітчизняної війни 1941-1945р.р. На початку 1950-х його і скульптора Миколу Суходолова було залучено до роботи над пам’ятником Миколі Щорсу у Києві. Також Василь Захорович – автор пам’ятників партизанам-ковпаківцям у м. Яремче (1967), Тарасу Шевченку в Арров-парку поблизу Нью-Йорка (1970) та Польщі (Білий Бір, 1986), засновникам Києва (1982), Петру Калнишевському в с. Пустовійтівці Сумської обл. (у співавторстві, 1992). Особливого резонансу набула праця В. Бородая над створенням у 1974-1981 роках Меморіального комплексу «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». Образ статуї «Мати-Батьківщина», над якою довелося працювати скульпторові ще на стадії ескізного проекту. Ще одним з найвідомішим мистецьким твором, якому судилося стати художнім символом міста є пам’ятний знак на честь засновників Києва – Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либеді.

Нашому центру сканування неймовірно пощастило познайомитись та оцифрувати архів слайдів з особистого архіву відомого скульптора. З цим проханням до нас звернувся онук Василя Захаровича – Бородай Василь Петрович. Не можемо навіть передати як тремтіли наші руки, торкаючись до цих сторінок історії. Проте, наше хвилювання не стало на заваді в отриманні якісних цифрових копій архіву. І, з дозволу Василя Петровича, знайомимо вас з деякими з них.